“…да будет же Бог истинен, всяк же человек ложь” (Послание к Римлянам 3:4)
Нижче, у вірші йдеться про гріх, і в цьому сенсі юдей не має переваги перед Богом. Він має перевагу в тому, що від Бога по благодаті отримав особливі можливості, про які тут говорить Павло. Незалежно від того, хто люди і що вони роблять, Божа слава являється в тому, що Він дав і явиться в тому, що Він забере (суд). Питання, які ставить Павло риторичні. (more…)
“Несть бо на лица зрения у Бога” (Послание к Римлянам 2:11)
Ми робимо те, що судимо… мабуть мається на увазі що любий гріх це по суті одне і те ж саме, тобто він має спільний корінь. Запитання які ставить Павло проникають в закутки, в які зазвичай ховаємось. Перший закуток – ми часто думаємо, що зможемо уникнути суду Божого. Погоджуючись що суд реальний ми легко віримо, що мене особисто він не стосується. Другий закуток – наша пасивність. вона може здаватись такою собі невинністю, але насправді виявляє певне ставлення до Бога і Його терпіння, хочемо ми того чи ні.
Читаю 1 розділ цього післання. Вперше відчуваю величність стилю, яким володіє автор. особливо в церковно-славянському варіанті. “И якоже не искусиша имети Бога в разуме, предаде их Бог в неискусен ум, творити неподобная…” (Послание к Римлянам 1:28). Здається починаю розуміти за що люди люблять церковно-славянський переклад. Раніше я помічав зміст, а не стиль. Тепер бачу що глибина змісту повязана з красою стилю. Напевно правда і те, що зміст надає краси стилеві… (more…)
Заарештований став перед судом, який складався з 70 поважних громадян. Як це не раз бувало в подібних випадках – розігрувався спектакль. Маса свідків, звинувачення сипляться одне за одним. І всі ніби провалються у мовчання Праведника, якого вони судять. Але надлишок брехні нікого не переконує. І режисеру-постановнику цього спектаклю стає ясно, що треба припиняти. “Чому ти мовчиш, чи не чуєш свідчень проти себе ? Він мовчить і цим ставить крапку. А тепер до суті: “Чи ти є Помазанцем Божим ?” Завмріть… що це? Довкола втіленого Богочоловіка зібралися судді. Сміятись чи плакати ? Вони брехали йому в очі, брехали про Нього і вперто домагались його смерті. Сміятись чи плакати ? І от питання, яке розвяже їм руки. Один на один – Бог і Його перший слуга, або дві людини, які є першими служителями Бога. І питання по суті: “Чи ти є Помазанцем Божим ?” Ні, ви тільки послухайте – що він спитав. Хіба не достатньо доказів, чи можна бути настільки сліпим ? Чи можливе масове осліплення кращих з кращих ? Сміятись чи плакати ? “Я Христос”.
Його страждання – це щось незбагненне. Ми не можемо збагнутині ні їх міри, ні іх природи. Ясно що це були страждання людини і що тільки Він міг пройти цей шлях. В стражданнях Христа – таємниця Христа, таємниця Його стосунків з Татом. Як людина він впав в тугу і депресію, просив щоб уникнути болі. Як Син Божий Він йшов до кінця в тому, що вгодне Татові. Учні залишились далеко позаду, не розуміючи що відбувається. (more…)
Тема цього уривку – це вибір який людина робить між вірністю і смертю. Як одне пов`язане з другим і чому ?
1. Прагнення учнів довести свою вірність смертю.
2. Їх нездатність довести це на ділі.
3. Вірність Ісуса підтверджена смертю.
4. Смерть у Христі.
Я приїхав до Штатів, бо тут маю чудову нагоду для відпочинку і роботи одночасно. Коли голова не забита всякими буденними турботами, то є бажання думати і щось писати. І час є. Вже в літаку відчуваю, що стою на порозі особливого часу, бо тут я як в монастирі. Балкон Вітіної квартири дає споглядати і насолоджуватись природою, співом пташок. Словом, чудово. (more…)
Апостос починає лист в інтимній, задушевній манері – нас налаштовують на слухання серцем. Це дає по-новому подивитись на те, що ми називаємо “свідченням”. Можливо тому я так люблю невимушені бесіди біли вогнища – а для розмови про Євангеліє це дає видимі образи: світло і темрява тут перед нами. (more…)