%A %B %e%q, %Y
Реальність твориться Богом у Христі. Зміст, яким Він наповнив смерть Свого Сина через віру реалізується в нашому житті. Поєднанавши нас з Христом у смерті Він забезпечив нашу свободу. “Наша греховная сущность лишилась силы” (пер. Радосная весть).”the body of sin would no longer dominate us” (пер. NetBible). The term καταργέω (katargew) has various nuances. In Rom 7:2 the wife whose husband has died is freed from the law (i.e., the law of marriage no longer has any power over her, in spite of what she may feel).
%A %B %e%q, %Y
Життя того, кого люблять преображається надзвичайним чином. Через те що основним або домінуючим фактором нашого життя є Божа любов, ми не можемо залишатись такими як були. Про це говорить Павло в цьому уривку. Ця любов доказана смертю. І вона не залежить від нас, а залежить від Христа. Потужне натхнення і радість, бажання хвалитись Богом і чекати Його слави – от результат цієї віри в нас.
%A %B %e%q, %Y
Віра не закриває очі на реальність. Авраам, цей столітній дід, тверезо оцінював свої можливості і можливості своєї немолодої дружини. Але всупереч цьому Авраам повірив Богові. “Всупереч” вийшло,тому що Бог сказав “всупереч”. Він дав її не тому, що Авраам здатен на неможливе, а тому, що Сам сильний виконати те, що обіцяв. Авраамаві ж треба було тільки повірити в можливості Творця. (more…)
%A %B %e%q, %Y
“Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи. Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха!” (Рим.4:7,8)
Якою фантастично величною є ця вістка. І мало хто на неї зважає. Ні, зважають тисячі, але в порівнянні з загальною кількістю грішників, які могли б оправдатись вірою – це ніщо. І що саме прикре: християнство сприймають як одну з релігій, яка прокладає шлях тому, хто прагне заслужити прощення і милість. Це нерозуміння природи християнства є мабуть основною причиною чому його прирівнюють до інших “великих” релігій. А між тим нам, грішникам треба тільки одне – прощення гріхів, бо перед Богом саме це має значення. Прощення гріхів в Ісусі Христі – прапор, який підіймає кожен блаженний, кожен чиї гріхи прощені. “Pan naszą sprawiedliwością”. (Jer.23:6)
%A %B %e%q, %Y
“… dostępują usprawiedliwienia darmo, z Jego łaski, przez odkupienie które jest w Chrystusie Jezusie” (Rym. 3:24)
В дарі благодаті зходяться дві складові: з одного боку він абсолютно незаслужений, дається даром, а з іншого – його ціна неймовірна, він безцінний. І здаєтьсяці дві істини не просто повязані між собою, а впливають одна на одну: дар тому і не має ціни, що це Кров Христа. Тому і є це дар, що купити чи заслужити його неможливо.
%A %B %e%q, %Y
“…да будет же Бог истинен, всяк же человек ложь” (Послание к Римлянам 3:4)
Нижче, у вірші йдеться про гріх, і в цьому сенсі юдей не має переваги перед Богом. Він має перевагу в тому, що від Бога по благодаті отримав особливі можливості, про які тут говорить Павло. Незалежно від того, хто люди і що вони роблять, Божа слава являється в тому, що Він дав і явиться в тому, що Він забере (суд). Питання, які ставить Павло риторичні. (more…)
%A %B %e%q, %Y
Ми робимо те, що судимо… мабуть мається на увазі що любий гріх це по суті одне і те ж саме, тобто він має спільний корінь. Запитання які ставить Павло проникають в закутки, в які зазвичай ховаємось. Перший закуток – ми часто думаємо, що зможемо уникнути суду Божого. Погоджуючись що суд реальний ми легко віримо, що мене особисто він не стосується. Другий закуток – наша пасивність. вона може здаватись такою собі невинністю, але насправді виявляє певне ставлення до Бога і Його терпіння, хочемо ми того чи ні.
Читаю 1 розділ цього післання. Вперше відчуваю величність стилю, яким володіє автор. особливо в церковно-славянському варіанті. “И якоже не искусиша имети Бога в разуме, предаде их Бог в неискусен ум, творити неподобная…” (Послание к Римлянам 1:28). Здається починаю розуміти за що люди люблять церковно-славянський переклад. Раніше я помічав зміст, а не стиль. Тепер бачу що глибина змісту повязана з красою стилю. Напевно правда і те, що зміст надає краси стилеві… (more…)
%A %B %e%q, %Y
Заарештований став перед судом, який складався з 70 поважних громадян. Як це не раз бувало в подібних випадках – розігрувався спектакль. Маса свідків, звинувачення сипляться одне за одним. І всі ніби провалються у мовчання Праведника, якого вони судять. Але надлишок брехні нікого не переконує. І режисеру-постановнику цього спектаклю стає ясно, що треба припиняти. “Чому ти мовчиш, чи не чуєш свідчень проти себе ? Він мовчить і цим ставить крапку. А тепер до суті: “Чи ти є Помазанцем Божим ?” Завмріть… що це? Довкола втіленого Богочоловіка зібралися судді. Сміятись чи плакати ? Вони брехали йому в очі, брехали про Нього і вперто домагались його смерті. Сміятись чи плакати ? І от питання, яке розвяже їм руки. Один на один – Бог і Його перший слуга, або дві людини, які є першими служителями Бога. І питання по суті: “Чи ти є Помазанцем Божим ?” Ні, ви тільки послухайте – що він спитав. Хіба не достатньо доказів, чи можна бути настільки сліпим ? Чи можливе масове осліплення кращих з кращих ? Сміятись чи плакати ? “Я Христос”.