Неопалима Купина

из Зощенка

yuril — Fri, 20 Apr 2012 21:10:03 +0000

“Первым номером выступает пианистка Маруся с легкими музыкальными вещицами. Она дает, так сказать, верный художественный тон всему нашему вечеру. Вторым номером — имажинист. Он вроде как усложняет нашу программу, давая понять своими стихами, что искусство не всегда доступно народу. Засим я — с юмористическими рассказами. И наконец лирический поэт Дмитрий Цензор. Он, так сказать, лаком покрывает всю нашу программу. Он создает впечатление легкого, тонкого вечера.”

“Мне бы, говорит, жеребцу, в армии служить и защищать отечество, а я живу в седьмом номере и пользуюсь электрической энергией и другими коммунальными услугами.”

“ — Мне, говорю, товарищ деверь, довольно обидно про морду слушать. Я, говорю, товарищ деверь, родной матери не позволю морду мне арбузом разбивать. И вообще, говорю, чай у вас шваброй пахнет. Тоже, говорю, приглашение. Вам, говорю, чертям, три стакана и одну кружку разбить — и то мало.”

” — Ах, ты, — закричал, — сякой-такой водохлеб! Как же ты это смеешь так выражаться… Снимай, говорит, Георгия, сейчас я тебя, наверно, ударю.”

Рим.9,10

yuril — Sat, 10 Mar 2012 05:25:20 +0000

“… не стремившиеся к праведности, достигли праведности: праведности по вере; а Израиль, стремившийся к Закону праведности, до Закона не дошёл. (Послание к Римлянам 9:30,31: пер. Еп. Кас.)
“… они жаждут исполнить волю Бога, но у них нет истинного знания. (Послание к Римлянам 10:2; пер. РВ)

Це схоже на те, якби хтось не попав туди, куди направлявся, бо не знав дороги. Від ревного бажання, яке не підкріплене знанням цілі виростає фанатизм, а не досягнення мети. Павло пише, що прагнучий виконанням закону оправдати себе має ревність по Богові, але не мають розуміння того, куди цю ревність направити. (I know what enthusiasm they have for God, but it is misdirected zeal. Rom.10:2 пер. NLT). Але в прагненні до мети має значення не тільки щира ревність і бажання її досягти, а знання того, як. За цим стоїть ще глибше питання – яка ж насправді є мета того, хто не зважає на корективу, яку Бог подає тим, хто блукає на шляху ? Можливо найяскравішим прикладом такої людини є сам Павло. Він отримав просвітлення і став на шлях істинний. Яка ж кінцева мета в непокірного ? Не Христос, а власні амбіції. Різниця лиш в тому, що вони прикриті релігійністю. “A przecież kresem Prawa jest Chrystus” (“Kres” – może oznaczać tu cel i wypełnienie. Żydom było wiadomo, że Prawo zmierzało ku Mesjaszowi, który miał zaprowadzić nowy ład w dziejach religijnych świata) Rz.10:4 пер. BT.

Рим.8:31-39

yuril — Wed, 07 Mar 2012 06:07:46 +0000

Кожне людське життя – то пригода неймовірна і цікава, бо над кожним повисла загроза смерті і суду і кожен може бути помилуваний і спастись з найбільшої небезпеки. Інкли тебеохоплює жах від почуттявланої нікчемності і марності життя, охоплює страх за ближніх чи відчай. Тоді не знаєш куди йдеш, для чого живеш і все здається марним. Коли ж в серце попадає світло істин, які проголошує тут Павло – ти мало що не впадаєш в екстаз і почуваєшся неймовірно щасливим. Вся отже боротьба – в душі. І є чим підкріпитися.

Рим.8:28-30

yuril — Tue, 06 Mar 2012 06:00:50 +0000

Те, що зробив Бог у Христі є багатогранним і відкривається в процесі. Його любов явлена в усьому, що він зробив для нас, що робить і що зробить в майбутньому. Усвідомлюючи це ми не будемо дивитись на різні доктрини Біблії, як на щось окреме, неповязане між собою, а побачимо, що в усьому Він і Його любов. Його смерть. наше оправдання, освячення, слава дітей Божих – все це єдиний процес, в якому одне неможливе і не має змісту без іншого. Коли починаєш це бачити, знімається багато питань щодо кожної доктрини зокрема, вона стає завершеною. Це тому що сприймається як частина цілого, а не як щось самодостатнє. Це як пазли – тільки коли ти бачиш картину вцілому , то побачиш окремий кусочок в потрібній ролі. Однобоке тлумачення різних вчень Білії – це пазли без картини. Це і єресі. Інколи ці пазли тулять одне до одного не тому що знають загальну картину, а просто відчуваючи незавершеність. Так утворюються якісь нові, зовсім дивні вчення-картини. Так що дивлячись на все це збоку дивуєшся як у людей таке докупи ліпиться…

Рим.6:15-23

yuril — Sat, 25 Feb 2012 04:09:47 +0000

Jakiż jednak pożytek mieliście wówczas z tych czynów, których się teraz wstydzicie? Przecież końcem ich jest śmierć (Rz.6:21)

Рим.6:8-14

yuril — Thu, 23 Feb 2012 05:24:59 +0000

Настроючи інструмент ми не створюємо його, а приводимо в стан готовності до гри. Проте без настройки любий інструмент не буде звучати. Ми створені у Христі, і “вважаючи себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім”, ми не створюємо реальність, а тільки настроюємось на неї.

Рим.6:1-7

yuril — Wed, 22 Feb 2012 05:35:21 +0000

Реальність твориться Богом у Христі. Зміст, яким Він наповнив смерть Свого Сина через віру реалізується в нашому житті. Поєднанавши нас з Христом у смерті Він забезпечив нашу свободу. “Наша греховная сущность лишилась силы” (пер. Радосная весть).”the body of sin would no longer dominate us” (пер. NetBible). The term καταργέω (katargew) has various nuances. In Rom 7:2 the wife whose husband has died is freed from the law (i.e., the law of marriage no longer has any power over her, in spite of what she may feel).

Рим.5:1-11

yuril — Mon, 20 Feb 2012 05:45:31 +0000

Життя того, кого люблять преображається надзвичайним чином. Через те що основним або домінуючим фактором нашого життя є Божа любов, ми не можемо залишатись такими як були. Про це говорить Павло в цьому уривку. Ця любов доказана смертю. І вона не залежить від нас, а залежить від Христа. Потужне натхнення і радість, бажання хвалитись Богом і чекати Його слави – от результат цієї віри в нас.

Рим.4:18-25

yuril — Sun, 19 Feb 2012 05:32:21 +0000

Віра не закриває очі на реальність. Авраам, цей столітній дід, тверезо оцінював свої можливості і можливості своєї немолодої дружини. Але всупереч цьому Авраам повірив Богові. “Всупереч” вийшло,тому що Бог сказав “всупереч”. Він дав її не тому, що Авраам здатен на неможливе, а тому, що Сам сильний виконати те, що обіцяв. Авраамаві ж треба було тільки повірити в можливості Творця.
Насправді обмежені можливості чи повна відсутність надії на себе не заважає вірі, а може і допомагає. Коли нам нема на що надіятись, Слово Боже звучить якось ясніше і є справді словом для віри, а не релігійними штампами. А скріпившись в вірі, Авраам воздав славу Богові. Павло говорить що все це має до нас пряме відношення. Принцип віри незмінний, хоча і стосується вже не обставин життя Авраама. Тому віра – витончений і унікальний інструмент, вона як ключ. Через неї нам відкривається заслужене Ісусом прощення гріхів і виправдання перед Богом.
“И Авраам с надеждой — хотя не было никакой надежды — поверил и стал отцом множества народов, по словам Писания: «Столь многочисленно будет твое потомство…» И вера его не ослабела, хотя он понимал, что тело его почти мертво, раз ему сто лет, и что утроба Сарры давно омертвела. Но он не усомнился, а поверил обещанию Бога, и исполнился силой благодаря вере, и вознес хвалу Богу, уверенный, что Бог в силах сделать то, что обещал. Вот почему веру эту Бог признал за праведность.
Эти слова Писания «признал за праведность» относятся не только к нему, но и к нам. И наша вера будет признана за праведность — вера в Того, кто поднял Иисуса, Господа нашего, из мертвых. Он был предан смерти за наши грехи и был воскрешен, чтобы мы получили от Бога оправдание.” (Послание к Римлянам 4:18-25)

Рим.4:13-17

yuril — Sat, 18 Feb 2012 04:24:16 +0000

“…od usprawiedliwienia z wiary.”
“…od wiary, by było z łaski”
” Jemu on (Abraham) uwierzył jako Temu, który ożywia umarłych i to, co nie istnieje, powołuje do istnienia”.