Євангелія Марка містить описання подій на Галилейському морі, коли учні попали в шторм. Ніколи раніше ця історія не викликали в мене посмішку… Зараз я поясню. Отже, учні були на грані загибелі через шторм. Вони переживали страх, навіть рибалки, які були досвідченими в веслуванні, не могли справитись зі стихією. Точніше, з лодкою. Думаю, що ніхто і подумати не міг, що Ісус встане і так просто приборкає саму стихію. І то не якимось релігійним чином (молитва і т.п.), а звертаючись до моря і вітру напряму. Так режисер перериває гру акторів. Каже стоп і нема змісту продовжувати. Це диво. Просто замисліться як це виклядало. Посеред жаху і загрози смерті один з “потопаючих” каже: “Ладно, стоп”, – і дія переривається. А що робити тим, хто не знав, що тут знімається кіно ?
Докір, який Ісус дає учням поглиблює розуміння. “Хіба в вас нема віри ?” Якої віри, віри у що ? Звісно, віри в Ісуса, віри в те, що під час небезпеки Він все контролює і не потреби суєтитись. А якщо Він “проспить” ? Вигребем ?
Ісус дав тут побачити хто Він. Збагнути це вище людських сил, можливо тому ця подія веселить серце, чи може точніше сказати – дивує. Думаю те, що сталось дало приклад, модель для поведінки і настрою думок в подібних ситуаціях, коли ми в небезпеці.